ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА При застосуванні норми ч. 14 ст. 74 Закону «Про вибори народних депутатів України» щодо підкупу виборців слід враховувати також норми ч. 2 ст. 61 цього Закону, згідно з якими: 1) порушеннями визнається підкуп не лише виборців, а й членів виборчих комісії, а також закладів, установ, організацій; 2) суб’єктами підкупу можуть бути не лише кандидат у депутати, а й партія, яка висунула кандидатів у депутати, представник партії, уповноважена особа партії чи посадова особа партії, довірена особа кандидата у депутати або інша особа за дорученням кандидата у депутати, партії – суб’єкта виборчого процесу, а також організація, засновник, власник або член керівного органу якої є кандидат у депутати; 3) як предмет підкупу прямо названі гроші. В окремих випадках підкуп виборців та членів виборчих комісій відповідно до закону тягне за собою не адміністративну, а кримінальну відповідальність. Це має місце, коли особа: а) пропонує, обіцяє або надає виборцю неправомірну вигоду за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі), і розмір такої неправомірної вигоди перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 або ч. 4 ст. 160 КК*†); б) здійснює передвиборну агітацію шляхом надання підприємствам, установам чи організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством‡), робіт, послуг (ч. 3 або ч. 4 ст. 160 КК); в) пропонує, обіцяє або надає службовій особі (зокрема члену виборчої комісії) або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (ст. 369 КК, причому у випадку, коли ці дії вчинені щодо члена ЦВК, – ч. 4 цієї статті); 4.8) шляхом включення до інформаційних теле- і радіопрограм (випусків новин) передвиборних агітаційних матеріалів партій, у т.ч. політичної реклами. Усі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі; 4.9) шляхом переривання передачі передвиборних програм партій рекламою товарів, робіт, послуг та іншими повідомленнями; 4.10) шляхом використання кандидатами у депутати для проведення передвиборної агітації службового транспорту, зв’язку, устаткування, приміщень, інших об’єктів та ресурсів за місцем роботи, службових чи виробничих нарад, зборів колективу, залучення для передвиборної агітації або використання для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації, таких осіб: 1) кандидатам у депутати, які займають посади в органах державної влади чи в інших державних органах, органах влади АРК, органах місцевого самоврядування, – посадових та службових осіб органів державної влади чи інших державних органів, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування (крім осіб, які перебувають на посадах помічника-консультанта народного депутата України); 2) кандидатам у депутати, які займають посади, у т.ч. за сумісництвом, на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях), утворених відповідно до законів України, – підлеглих їм осіб за місцем роботи (у робочий час). Згідно із Законом «Про вибори Президента України» (ст. 64) передвиборна агітація вважається незаконною, якщо вона здійснюється: 4.1) з поширенням у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення; *Згідно з приміткою до ст. 160 КК у цій статті під неправомірною вигодою розуміються кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 1 січня 2019 р. цей мінімум становить 1921 грн, а з 1 липня 2019 р. – 2007 грн. Отже, 3% такого мінімум – це, відповідно, 57,6 грн і 60,2 грн. † Йдеться, зокрема, про три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено в ч. 11 ст. 74 Закону «Про вибори народних депутатів України». Оскільки з 1 січня 2019 р. мінімальна заробітна плата дорівнює 4173 грн, то 3% – це 125,2 грн. 34