ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ,
ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ
також на спростування цієї інформації, а спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її
поширила, незалежно від її вини. При цьому поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа
при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо
ж особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може
звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Проте, очевидно, що якщо зацікавлений суб’єкт щоразу буде звертатися до суду з метою встановлення саме у
судовому порядку недостовірного або наклепницького характеру поширених щодо нього відомостей, то ЗМІ,
який їх поширив, фактично не зможе виконати приписи закону «не пізніш останнього дня перед днем голосування
надати партії, кандидату у депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити
відповідь» або «не пізніш як за два дні до дня виборів надати кандидату на пост Президента України, партії, щодо
яких поширено недостовірні відомості, на їх вимогу можливість спростувати такі матеріали».
Порядок спростування наклепницької та іншої недостовірної інформації визначено, зокрема, у ст. 37
Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 64 Закону «Про телебачення і
радіомовлення», ст. 65 «Про інформаційні агентства». Перші два закони визначають також можливі підстави,
коли редакція, телерадіорганізація відмовляє чи може відмовити в публікації спростування. За принципом
аналогії ці підстави можуть бути застосовані і щодо інформаційного агентства, оскільки згідно зі ст. 4 Закону
«Про інформаційні агентства» законодавство про інформаційні агентства включає також і закони «Про
друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» і «Про телебачення і радіомовлення».
Той факт, що ЗМІ або інформаційне агентство з підстав, встановлених законом, звільняється від
відповідальності за оприлюднення відомостей, які не відповідають дійсності, не звільняє цей ЗМІ або
це інформаційне агентство від обов’язку надати суб’єкту виборчого процесу, щодо якого оприлюднено
інформацію, яку він вважає недостовірною, на його вимогу (звернення) можливос��і у визначеному законом
порядку оприлюднити відповідь щодо такої інформації. (Про підстави звільнення від відповідальності за
оприлюднення відомостей, які не відповідають дійсності, див. ст. 42 Закону «Про інформацію», ст. 35 Закону
«Про інформаційні агентства» і ст. 67 Закону «Про телебачення і радіомовлення»).
Водночас, відповідно до ст. 30 Закону «Про інформацію», не можуть бути визнані недостовірною інформацією
оціночні судження. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять
фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що
містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання
гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і ніхто не може бути
притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Отже, предметом правопорушення, передбаченого ст. 212-11 КУпАП, є інформація, що відповідає таким
ознакам:
а) вона є недостовірною на суб’єктивну думку суб’єкта виборчого процесу, щодо якого її оприлюднено;
б) встановлення її недостовірності судовим рішенням не є обов’язковим;
в) цю інформацію не становлять оціночні судження.
Якщо ж особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію,
а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на
відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому ЗМІ з метою обґрунтування безпідставності
поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій
чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий
спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч.
2 ст. 30 Закону «Про інформацію»).
Суб’єктом зазначеного правопорушення є виключно посадова особа ЗМІ, інформаційного агентства, що
оприлюднили інформацію, яку партія або кандидат вважають недостовірною.
З суб’єктивної сторони назване порушення може бути вчинене умисно або через необережність.
37