ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА ƒƒ які вимагають від інших осіб вчинити певні дії (наприклад, рішення зобов’язати виборчу комісію нижчого рівня скласти той або інший протокол); 2) адресатами – рішення, що адресовані: ƒƒ виборчим комісіям нижчого рівня (наприклад, рішення, що містить адресовану окружній виборчій комісії вимогу утворити дільничну виборчу комісію та сформувати її склад); ƒƒ іншим суб’єктам виборчого процесу (наприклад, рішення про оголошення кандидату на виборах попередження). Особливу роль відіграють рішення виборчих комісій, ухвалені в рамках рамках спеціального механізму оскарження, передбаченого розділом ХІІ Закону «Про вибори Президента України», розділом ХІІІ Закону «Про вибори народних депутатів України». Так, під час виборів Президента та народних депутатів України: ƒƒ ЦВК очолює систему виборчих комісій та є комісією вищого рівня щодо всіх окружних та дільничних комісій (ч. 2 ст. 1 Закону «Про Центральну виборчу комісію», ч. 2 ст. 22 Закону «Про вибори Президента України», ч. 2 ст. 25 Закону «Про вибори народних депутатів України»); ƒƒ окружні комісії, в свою чергу, є комісіями вищого рівня стосовно дільничних комісій (ч. 4 ст. 22 Закону «Про вибори Президента України», ч. 5 ст. 25 Закону «Про вибори народних депутатів України»). Невиконання рішення виборчої комісії вчиняється шляхом бездіяльності та полягає у невиконанні особою обов’язку вчинити чи утриматись від вчинення певних дій, покладеного на неї рішенням виборчої комісії. Якщо рішення виборчої комісії створює для особи правові наслідки (наприклад, скасування реєстрації), але не вимагає від неї вчинення або невчинення певних дій, в принципі не може поставати питання про відповідальність за ст. 212-18 КУпАП. Зважаючи на те, що рішення виборчих комісій можуть стосуватися багатьох аспектів виборчого процесу, невиконання рішення виборчої комісії може набувати дуже різноманітних проявів. Причому за будь-яких умов невиконання рішення виборчої комісії не може зводитись до абсолютної пасивності особи. Наприклад, підлягатимуть відповідальності за ст. 212-18 КУпАП члени виборчої комісії, які замість ухвалення рішення, яке вимагала від них виборча комісія вищого рівня, ухвалили протилежне за правовим змістом рішення. Стаття 212-18 КУпАП, на відміну від інших положень адміністративно-деліктного та кримінального законодавства, не містить згадки про неналежне виконання рішення виборчої комісії. Утім, це не означає, що об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-18 КУпАП, має місце лише тоді, коли особа повністю ігнорує рішення відповідної виборчої комісії. Якщо рішення виборчої комісії має складний правовий зміст, зокрема містить декілька вимог щодо відповідного адресата (наприклад, рішення ЦВК вимагає від окружної виборчої комісії утворити певну дільничу виборчу комісію, сформувати її склад та поінформувати ЦВК про виконання її рішення), то невиконання хоча б одного із елементів цього рішення створює підстави для адміністративної відповідальності на підставі ст. 212-18 КУпАП. У ст. 212-18 КУпАП встановлено відповідальність за невиконання рішення виборчої комісії, прийнятого в межах її повноважень. Це застереження цілком кореспондує з відповідними положеннями виборчого законодавства, які вказують на обов’язковість лише тих рішень виборчих комісій, що були прийняті ними в межах повноважень. З цього випливає: коли виборча комісія явно виходить за межі своїх повноважень (наприклад, окружна комісія в своєму рішенні вимагає від дільничної виборчої комісії саморозпуску), це рішення не створює правових наслідків, а отже не підлягає виконанню. Відповідно, не може наставати й адміністративна відповідальність за невиконання такого рішення. Це не стосується випадків, коли рішення виборчої комісії ухвалене в межах її компетенції, а суб’єкт виборчого процесу вважає його безпідставним чи обґрунтованим. За таких обставин суб’єкт виборчого процесу може оскаржити ухвалене рішення до суду чи до комісії вищого рівня, однак факт оскарження сам по собі не звільняє його від обов’язку вчинити чи не вчинити дії, які від нього вимагаються. Суб’єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-18 КУпАП є члени виборчих комісій, кандидати на виборах, їх довірені особи та інші учасники виборчого процесу. З суб’єктивної сторони невиконання рішення виборчої комісії може бути вчинено умисно або через необережність. 52