ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ, ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ Відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов’язків або його безпідставне звільнення з роботи (ст. 212-19 КУпАП) У ст. 212-19 КУпАП встановлено відповідальність за два різних типи поведінки: 1) відмову у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов’язків (ч. 1 ст. 212-19); 2) безпідставне звільнення члена виборчої комісії з роботи (ч. 2 ст. 212-19). Потерпілими від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 212-19 КУпАП, є члени окружних та дільничних виборчих комісій на виборах Президента та народних депутатів України. Не є потерпілими від цього правопорушення члени ЦВК, оскільки ч. 7 ст. 6 Закону «Про Центральну виборчу комісію» передбачає, що члени ЦВК є державними службовцями, а згідно з ч. 1 ст. 25 Закону «Про запобігання корупції» вони належать до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно яких діють обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Відповідно, основним місцем роботи членів ЦВК є сама комісія, в той час як виборче законодавство говорить про звільнення від виконання обов’язків, не пов’язаних з роботою у виборчій комісії. Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону «Про вибори Президента України», ч. 6 ст. 36 Закону «Про вибори народних депутатів України» протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть бути звільнені від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи із збереженням стажу голова, секретар чи інші члени дільничної чи окружної виборчої комісії. При цьому: 1) звільненню від виконання виробничих або службових обов’язків має передувати рішення комісії про те, що упродовж вказаного вище періоду її члени будуть виконувати свої повноваження з оплатою праці в порядку виборчого законодавства; 2) зазначене рішення комісії затверджується виборчою комісією вищого рівня, тобто ЦВК або окружною виборчою комісією, відповідно; 3) загальна кількість осіб, що можуть виконувати свої повноваження з оплатою праці в порядку виборчого законодавства та, відповідно, можуть бути звільнені від виконання виробничих або службових обов’язків за основним місцем роботи становить: ƒƒ для окружної чи дільничної комісії на виборах народних депутатів України та для дільничної комісії на виборах Президента України; ƒƒ не більше 4 осіб – для окружної комісії на виборах Президента України; 4) згода власника або уповноваженого ним органу не має правового значення для звільнення члена виборчої комісії від виконання трудових обов’язків. Відмова у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов’язків являє собою складне діяння, що включає в себе два компоненти: 1) невидання наказу про звільнення працівника від виконання зазначених обов’язків або видання наказу про звільнення працівника від виконання таких обов’язків на менш тривалий період, аніж той, що був визначений в рішенні окружної чи дільничної виборчої комісії; 2) поєднане з висловленням в якій-небудь форми незгоди з необхідністю увільнити працівника від виконання обов’язків на весь чи частину періоду, визначеного рішенням виборчої комісії. Згідно з положеннями виборчого законодавства член виборчої комісії має право на звільнення від виконання виробничих чи службових обов’язків лише за основним місцем роботи. Відповідно, ч. 1 ст. 212-19 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність лише у випадку, якщо саме за основним місцем роботи сталася відмова від звільнення від виконання обов’язків. Отже, якщо член виборчої комісії працює ще й за сумісництвом, то він повинен самостійно урегулювати питання своєї відсутності на робочому місці за неосновним місцем роботи у способи, що визначені трудовим законодавством (відгули, відпустка, зміна графіку робочого часу тощо). 53