ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ, ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ процесу, що виокремлено законодавцем за особливим поєднанням ознак потерпілого від злочину (виборча комісія), об’єктивної й суб’єктивної сторін злочину та його суб’єкта (службова особа). Дії службової особи кваліфікуються за ч. 4 ст. 157 КК лише тоді, коли її вимоги чи вказівки адресовані відповідній виборчій комісії в цілому, тобто як колегіальним органам, а не просто окремим членам цих комісій. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у впливі на діяльність виборчої комісії шляхом висунення до них незаконних вимог або незаконних вказівок. За своїм змістом вимоги та вказівки являють собою владні спонукання до певних дій, причому перші із них, на відміну від других, підкріплюються застереженням про можливість настання негативних наслідків, якщо адресат вимоги ігноруватиме їх. Для злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157 КК, характерна спеціальна мета – особа прагне вплинути на рішення виборчої комісії, тобто добитися від відповідної комісії в рамках виборчого процесу ухвалення індивідуального правового акта з тим або іншим змістом. Ідеться про рішення про скасування реєстрації кандидата на виборах, оголошення певного кандидата переможцем на виборах тощо. Випадки, коли службова особа віддає виборчій комісії незаконні вимоги чи вказівки з іншою метою, наприклад з метою припинити свою діяльність, слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 157 КК. Якщо в поведінці службової особи одночасно наявні ознаки складів злочинів, передбачених ч. 3 та 4 ст. 157 КК (наприклад, службова особа незаконно вимагає від виборчої комісії відмовити певній особі у реєстрації як кандидату і при цьому застосовує насильство до окремих членів комісії з метою добитись того самого рішення), скоєне має кваліфікуватись за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 157 та ч. 4 ст. 157 КК. Надання неправдиви�� відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців (ст. 158 КК) Державний реєстр виборців являє собою автоматизовану інформаційно-телекомунікаційну систему, призначену для зберігання, обробки даних, які містять передбачені законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції, тобто виборців. У ст. 158 КК встановлено кримінальну відповідальність за три окремі типи поведінки, а саме: 1) незаконні дії, пов’язані з веденням Державного реєстру виборців (частини 1 і 4 ст. 158); 2) незаконні дії, пов’язані з обігом виборчої документації (частини 2 і 4 ст. 158); 3) незаконні дії, пов’язані із встановленням результатів виборів (частини 3 і 4 ст. 158). 1. Незаконні дії, пов’язані з веденням Державного реєстру виборців. У ч. 1 ст. 158 КК встановлено кримінальну відповідальність за чотири різні за об’єктивними та суб’єктивними ознаками форми незаконних дій, пов’язаних з веденням Державного реєстру виборців: ƒƒ умисне подання до органу ведення Державного реєстру виборців неправдивих відомостей про виборців; ƒƒ умисне внесення неправдивих відомостей про виборців до бази даних Державного реєстру виборців; ƒƒ несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в базі даних Державного реєстру виборців; ƒƒ інше несанкціоноване втручання у роботу бази даних Державного реєстру виборців. За інші правопорушення, пов’язані з веденням Державного реєстру виборців, настає адміністративна відповідальність на підставі ч. 1 ст. 212-7 КУпАП (див. розділ 2 цієї книги). Поняття «відомості про виборців» у ч. 1 ст. 158 потрібно тлумачити в розумінні положень Закону «Державний реєстр виборців». Зокрема, до таких відомостей належать: ідентифікаційні персональні дані виборця, перелік 85