ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК)
Потерпілим від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159 КК, є громадянин, який взяв участь у виборах, тобто
виборець (див. коментар до ст. 157 КК), який реалізував своє право брати участь у виборах шляхом одержання
на виборчій дільниці бюлетеня, його заповнення та опускання у виборчу скриньку.
Не можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 159 КК розголошення інформації про зміст волевиявлення громадянина
України, який протиправно взяв участь у голосуванні, попри те, що не мав права голосу через недосягнення
вісімнадцяти років або через визнання недієздатним.
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 159, вчиняється шляхом дії у вигляді порушення таємниці
голосування під час проведення виборів, вчиненої у єдиний визначений в законі спосіб – шляхом розголошення
змісту волевиявлення громадянина, під яким слід розуміти доведення винним до відома щонайменше однієї
іншої особи інформації про змісту волевиявлення потерпілого, вчинене проти волі останнього.
Не підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 159 КК випадки, коли: особа проти волі громадянина, який
взяв участь у виборах, дізналась про зміст його волевиявлення, але в подальшому не поширювала
цю інформацію; громадяни, який взяв участь у виборах, добровільно відмовився від гарантії
таємниці голосування, довівши до відома хоча б однієї іншої особи інформацію про зміст свого
волевиявлення; громадянин, що взяв участь у виборах, зробив у бюлетені такі відмітки, що унеможливлюють
встановити його волевиявлення. Відповідно, поширення інформації про це не може вважатись поширенням
інформації про зміст волевиявлення особи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 159 КК настає незалежно від того, чи призвело порушення таємниці голосування до
яких-небудь наслідків.
З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 159 КК, вчиняється з прямим умислом. Особа усвідомлює
суспільну небезпечність відповідного діяння та бажає вчинити його.
Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159 КК, є загальним.
Порушення порядку фінансування
політичної партії, передвиборної агітації
(ст. 159-1 КК)
Частинами 1, 2 ст. 159-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення шести різних злочинів:
1. Подання завідомо недостовірних відомостей у звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру (ч. 1 ст. 159-1 КК).
Загальний порядок подання партіями звітів про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру
встановлюється у частинах 6–12 ст. 17 Закону «Про політичні партії в Україні», а деталізується у Положенні
про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового,
затв. рішенням НАЗК від 28 липня 2016 р. №2. Подання завідомо недостовірних відомостей у такому звіті
вважається найбільш грубим порушенням цього порядку.
Під поданням завідомо недостовірних відомостей у звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру у ч. 1 ст. 159-1 КК слід розуміти те, що:
а) у такому звіті міститься інформація, яка не відповідає дійсності. У законі не уточнюється вид такої
інформації, а тому кримінальна відповідальність може наставати за подання недостовірної інформації будьякого характеру: щодо доходів і витрат партії, їх розподілу, майна партії у вигляді рухомого та нерухомого
майна, загальної інфо��мації про партію тощо);
б) особа, яка відповідає за підготовку та/або подання такого звіту, достовірно знала про те, що у звіті,
поданому до НАЗК, містилася інформація, яка не відповідає дійсності. Якщо особа не знала про те, що у
звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру містилася інформація, яка не
92