ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА Оскільки як такої процедури отримання підтримки у здійсненні передвиборної агітації не існує (добровільні грошові внески надходять на рахунки виборчих фондів поза волею партії, кандидатів чи розпорядників виборчих фондів), то під умисним отриманням підтримки у здійсненні передвиборної агітації у великому розмірі чи від осіб, які не мають права надавати таку підтримку, слід розуміти свідоме невиконання розпорядником виборчого фонду вимог законодавства щодо відмови від добровільних внесків, здійснених особами, які не мають права їх здійснювати, або якщо їх розмір перевищує встановлені законодавством обмеження. Порядок відмови від таких добровільних внесків наразі встановлюється частинами 7, 8 ст. 43 Закону «Про вибори Президента України», ч. 7 ст. 48 Закону «Про вибори народних депутатів України». Законодавство не покладає на партію, кандидата чи розпорядника виборчого фонду обов’язок здійснювати моніторинг правомірності надання всіх добровільних внесків на рахунки виборчих фондів (це сфера відповідальності НАЗК та ЦВК). Тобто, розпорядник виборчого фонду повинен виконати вимоги частин 7, 8 ст. 43 Закону «Про вибори Президента України», ч. 7 ст. 48 Закону «Про вибори народних депутатів України» лише у випадку, якщо така інформація стала йому відома в межах загальної (поточної) діяльності виборчого фонду. Якщо ж розпоряднику виборчого фонду не було відомо про те, що певна особа не мала права здійснювати добровільний внесок чи зробила його з порушенням встановлених законом обмежень щодо розмірів, то відповідальність за невиконання цих вимог виключається. Суб’єктом цього злочину є розпорядник виборчого фонду, на якого законодавством покладено обов’язок відмовитися від добровільних внесків, здійснених особами, які не мають права їх здійснювати, або якщо їх розмір перевищує встановлені законодавством обмеження. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом. Підкуп виборця (ст. 160 КК) У ст. 160 КК встановлено кримінальну відповідальність за кілька окремих типів поведінки, які умовно можна назвати: 1) пасивним підкупом виборця (ч. 1 ст. 160); 2) активним підкупом виборця (частини 2 і 4 ст. 160); 3) непрямим підкупом виборця (частини 3 і 4 ст. 160). При цьому перший та другий типи поведінки являють собою зустрічні та погоджені дії суб’єктів злочину. Предметом активного та пасивного підкупу виборця є неправомірна вигода, яка згідно примітки до ст. 160 КК являє собою кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав. У примітці до ст. 160 КК також вказано, що неправомірною вигодою визнаються блага, вартість яких перевищує 3% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це означає, що для цілей даної статті неправомірна вигода може мати або суто майновий характер, або ж «змішаний» (частково майновий, а частково немайновий характер) – наприклад, виборцю за голосування за певного кандидата пропонуються гроші в розмірі понад 3% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також – сприяння у працевлаштуванні. Якщо розмір неправомірної вигоди, яка була надана виборцю (була одержана ним), виявився меншим за розмір неправомірної вигоди, що пропонувалася чи обіця��ася (пропозиція чи обіцянка якої була прийнята виборцем), то скоєне є закінченим злочином, якщо розмір запропонованої чи обіцяної неправомірної вигоди (пропозиція чи обіцянка якої була прийнята) перевищив 3% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Факт надання (одержання) вигоди в меншому розмірі, аніж передбачала домовленість, на кваліфікацію не впливає. У разі пропозиції, обіцянки чи надання неправомірної вигоди кільком виборцям при кваліфікації слід виходити з її сукупного розміру. 96