ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 2019:
ПОСІБНИК ДЛЯ СУДДІВ
Щодо регулювання вартості рекламної площі
Пункт 6 Рекомендації CM/Rec(2007)15 передбачає, що у державах, в яких кандидатам дозволено
купувати рекламні площі для цілей, пов’язаних з виборами, законодавство має передбачати для
всіх можливість придбання рекламних площ з дотриманням принципу рівних умов та рівної оплати.
Державам-членам також рекомендується розглянути можливість закріплення у законодавстві
положень, які обмежуватимуть обсяг рекламних площ та часу, які можуть придбати партія чи
кандидат. Цей стандарт імплементовано в частинах 5 і 6 статті 60 Закону. Як видно з метою
забезпечення права на вільне волевиявлення під час виборів обмеження права на мирне володіння
своїм майном також може бути виправданим.
Щодо права кожного здійснювати агітаційну діяльність
Відповідно до частини другої статті 58 Закону громадяни України мають право вільно і всебічно
обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та
особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів.
Це положення в принципі відповідає гарантіям статті 10 Конвенції з прав людини, відповідно до
якої кожен має право на свободу вираження поглядів. Однак, необхідно пам’ятати, що це право не є
абсолютним і період виборів, агітаційна діяльність хоча й підвищує ступінь суспільної необхідності
обговорення пов’язаних з ними питань, однак не усуває можливості легітимного обмеження
відповідно до пункту другого статті 10.
Наприклад, у справі Prunea проти Румунії1 заявник, професор університету, у період перед виборами
в парламент опублікував в газетах декілька статей щодо одного з кандидатів. У статті він вказував,
що цей кандидат є шахраєм, він готовий піти на будь-які компроміси і його передвиборча кампаніям
має на меті тільки отримання матеріального зиску. В основі звинувачень заявника була судова справа
за позовом заявника до цього кандидата щодо грошового боргу. Текст статей також було відтворено
в листівках, які широко розповсюджувались третім особам. За позовом кандидата суд визнав
твердження заявника не правдивими і зобов’язав його виплатити відшкодування моральної шкоди.
Національні суди вирішили, що метою заявника була не критика діяльності кандидата як публічної
особи, а скоріше публічне вираження одностороннього бачення судового спору майнового характеру
між двома приватними особами.
Європейський суд погодився із висновками національного суду, вказавши, що суди належним чином
оцінили обставини справи з урахуванням критеріїв, встановлених в практиці Європейського суду:
1) внесок публікації в обговорення питань суспільного інтересу; 2) ступінь публічності особи та
предмет повідомлення; 3) поведінка відповідної особи до публікації інформації; 4) метод отримання
інформації та її достовірність; 5) зміст, форма та наслідки публікації; 6) тяжкість накладеного
покарання.
Таким чином, у разі виникнення спору, національним судам необхідно оцінювати обставини справи з
урахуванням гарантій статті 10 Конвенції та критеріїв, встановлених у практиці Суду.
Щодо інших зауважень міжнародних експертів
У результаті оцінки міжнародними експертами положень Закону щодо відповідності міжнародним
стандартам також було висловлено низку зауважень, які стосуються реалізації права на свободу
вираження поглядів та які будуть корисними для врахування при вирішенні відповідних судових
спорів.
«Прунеа (Prunea) проти Румунії» від 08 січня 2019 року. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2247881/11%22],%22item
id%22:[%22001-188987%22]}
1
66
Select target paragraph3
Connect to a paragraph
Connect to an entity
Disable highlights
Add to table of contents