ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2019 ПОСІБНИК ДЛЯ СУДДІВ зміст виборчої системи: «магнітуда округу», «виборча формула» та «структура бюлетеня»1. Зазначені елементи характерні кожній виборчій системі. Існують також факультативні елементи виборчої системи, перелік яких може відрізнятись у різних країнах. Серед факультативних елементів можна виділити легальний виборчий бар'єр та гендерні квоти. 2.1.1. Магнітуда округу Магнітуда округу — це елемент виборчої системи, яким визначається кількість мандатів, які розподіляються в окрузі. На практиці магнітуда округу може мати безліч варіацій — від розподілу всіх мандатів в межах загальнодержавного округу до створення округів під кожен мандат. Щодо країн Європейського Союзу експерти лабораторії законодавчих ініціатив зазначають, що у більшості з них депутати парламенту (нижніх палат) обираються в декількох багатомандатних виборчих округах2. Застосування одно- чи багатомандатних округів призводить до зміни рівня репрезентативності виборів, кількості «втрачених» голосів, складності підрахунку, простоти сприйняття, персоніфікації виборів тощо. Не має сенсу перераховувати всі можливі варіанти магнітуди, оскільки математично розподіляти в окрузі можна будь-яку кількість мандатів. Інша справа, що це впливатиме на особливості виборчої системи та її елементів загалом. Д.М. Фаррел (D.M. Farrell) вважає математично найоптимальнішою для пропорційних систем ситуацію, коли вся країна становить собою багатомандатний округ. В Ізраїлі всі 120 членів Кнесету (парламенту) обираються на загальнодержавному рівні. Теоретично це повинно означати, що для обрання кандидата необхідно набрати лише 1/120 або 0.83 % всіх поданих голосів. Однак результат часто відрізняється залежно від використовуваної виборчої формули та легального бар'єру3 (які будуть розглянуті нижче). Варто зауважити, що практика використання єдиного загальнодержавного округу є менш поширеною. А тому зі зменшенням магнітуди та збільшенням кількості голосів виникатиме необхідність справедливого формування меж округів та розподілу за ними мандатів для забезпечення рівної «ваги» голосів. Показних «ваги» голосу відображає вплив голосів виборців окремого округу на результат голосування. Чим менше виборців в окрузі — тим вищий рівень впливу їх голосів на результат голосування. Для прикладу, в одномандатному окрузі до якого включено 1000 виборців для обрання кандидата за формулою абсолютної більшості достатньо набрати 501 голос, в одномандатному окрузі до якого включено 5000 виборців — 2501 голос. У п. 2.2. Керівних принципів Кодексу належної практики у виборчих справах Венеційської комісії зазначено, що місця в виборному органі мають рівномірно розподілятися між виборчими округами. Також встановлено вимоги до принципу рівності голосів, серед яких наступні: ƒƒ принцип рівності голосів передбачає справедливий і чіткий розподіл місць між виборчими округами на підставі одного з наступних критеріїв: чисельність населення даного округу, чисельність громадян, що в ньому проживають (включно з неповнолітніми), чисельність зареєстрованих виборців і чисельність фактично голосуючих жителів; ƒƒ можуть бути взяті до уваги географічний критерій та межі адміністративного поділу чи навіть історичні границі; ƒƒ допустиме відхилення середньої кількості не повинно перевищувати 10 %, але в жодному разі не більше 15 %, за винятком особливих обставин (захист інтересів компактно розселеної меншини, адміністративна одиниця з низькою щільністю населення); ¹ Політологічний енцик��опедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін.; за ред. М. П. Требіна. Харків: Право, 2015. 816 с. ² Вибори в Європейському Союзі / за ред. Д.С. Ковриженка; Київ: ФАДА, ЛТД, 2006. 156 с. [с. 40]. ³ Farrell D. M. Electoral Systems: A Comparative Introduction. 2nd Edition. Chippenham: Palgrave Macmillan, 2011. 279 p. [p. 75] 20