ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2019 ПОСІБНИК ДЛЯ СУДДІВ (Франції та Швейцарії) жінки отримали право голосу лише після Другої світової війни (у Швейцарії — у 1971 р.)1. Що ж стосується мусульманських країн, то там статевий ценз існує, як правило, і досі2. У 1979 році Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй було прийнято Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок3, стаття 7 якої передбачає необхідність державамисторонами вживати усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному житті країни і, зокрема, забезпечувати жінкам на рівних умовах з чоловіками право: a. голосувати на всіх виборах і публічних референдумах та бути обраними до всіх публічно виборних органів; b. брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та займати державні посади, а також здійснювати всі державні функції на всіх рівнях державного управління; c. брати участь у діяльності неурядових організацій і асоціацій, що займаються проблемами громадського та політичного життя країни. У Загальних Рекомендаціях Комітету ООН з ліквідації дискримінації жінок «Жінки у політичному та громадському житті» № 23 (1997) зазначено, що Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок зобов'язує держави-сторони закріпити у своїх конституціях і законодавстві вжиття відповідних заходів для забезпечення жінкам на рівних умовах з чоловіками права голосувати на всіх виборах і референдумах та виставляти свою кандидатуру на виборах. До чинників, що перешкоджають здійсненню цих прав, належать такі: a. Жінки нерідко мають обмеженіший порівняно з чоловіками доступ до інформації про кандидатів, політичні платформи партій, процедури голосування та іншої подібної інформації, яку уряди і політичні партії їм не повідомляють. До інших важливих чинників, що перешкоджають повній та рівноправній реалізації жінками свого права голосу, належать неграмотність, відсутність знань і уявлень про політичні системи або про вплив політичних ініціатив і політики на життя. Нерозуміння прав, обов'язків і можливостей, що відкриваються завдяки праву голосу, також призводить до того, що жінки не завжди реєструються для участі в голосуванні. b. Подвійний тягар роботи, а також фінансові труднощі забирають увесь час і позбавляють жінку можливості стежити за передвиборними кампаніями і користуватися повною свободою в реалізації свого права голосу. c. У багатьох країнах традиції, соціальні і культурні стереотипи перешкоджають реалізації жінками свого права голосу. Багато чоловіків впливають на голосування жінок або контролюють цей процес використовуючи методи переконання або прямі дії, у тому числі голосування від їхнього імені. Будь-яку подібну практику слід заборонити. d. Іншими чинниками, що обмежують у деяких країнах участь жінок у громадському чи політичному житті їхніх громад є обмеження свободи пересування, права участі, переважно негативне ставлення до участі жінок у політиці або відсутність довіри і підтримки з боку виборців до жіноккандидатів. Крім того, деякі жінки вважають участь у політиці непристойним заняттям і уникають політичних кампаній. Ці чинники частково пояснюють парадокс, який полягає в тому, що жінки, які становлять половину всіх виборців, не мають політичної влади і не формують асоціації, які відстоювали б їхні інтереси, домагалися б зміни уряду чи скасування дискримінаційної політики. Кількість жінок у парламенті передусім залежить від порядку голосування, розподілу місць у парламенті, формування виборчого округу. ¹ Музиченко Г.В. Репрезентативність інституту парламентського представництва в сучасних країнах Європи. Політикус. 2015. Вип. 2. С. 38-42. [с. 40] ² Бучин М.А. Виборчі цензи та принцип загального виборчого права. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна: Питання політології. Харків : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. № 839. С. 122-127. ³ Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207 26