ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2019 ПОСІБНИК ДЛЯ СУДДІВ Вплив формул пропорційного типу менш відчутний при великих значеннях магнітуди (рівень магнітуди в Україні є дуже великим — 225 мандатів, не говорячи вже про розподілювані у 2006 та 2007 роках 450 місць в парламенті за пропорційною системою). Однак зі зменшенням магнітуди застосування різних формул може призводити до зміни результатів розподілу мандатів (наприклад бути більш сприятливими для партій з низьким аби високим рівнем підтримки). «Єдиний перехідний голос» («single transferable vote»). Прийнято вважати, що така виборча система була заснована та повністю обґрунтована в середині 19 сторіччя датськими математиком і політиком Карлом Джорджом Андре (Carl George Andrae) та юристом Томасом Хейром (Thomas Hare)1. Формулу «єдиного перехідного голосу» відносять до типу «пропорційних», однак її ключовою особливістю є застосування у багатомандатних округах з ординальною структурою бюлетеня. В окремих країнах встановлюються різні мінімальні вимоги до заповнення бюлетеня — виборець повинен віддати щонайменше один голос (Ірландія, Мальта), ранжувати всіх висунутих кандидатів (Австралійський Сенат) або в кількості, не меншій ніж число мандатів чи в окрузі (Тасманія)2. Евристики обрахунків у формулах такого типу теж можуть відрізнятись. Основними недоліками застосування формули «єдиного перехідного голосу» є елемент свавілля або випадковості при визначенні переможця («стандартний метод», «метод Хейра» або «випадкове обрання»), необхідність спеціального програмного забезпечення для обрахунку голосів («метода Міка»), можливість часткового спотворення результатів голосування внаслідок неврахування при переході голосу кандидатів, які вже отримали мандат, та порушення логіки обчислення квоти внаслідок наявності непередаваних голосів («метод Хейра-Кларка», «включений метод Грегорі», «виважений включений метод Грегорі»). Загальні зауваження стосуються складності сприйняття та обрахунків, що може знижувати рівень довіри населення до інституту виборів, ускладнювати контроль та підвищувати ризик маніпуляцій з результатами підрахунку голосів. Змішані виборчі формули. Окремі виборчі системи поєднують формули пропорційного та мажоритарного типів. Для цього можуть використовуватись округи з різною магнітудою, структура голосування за кандидатів та їх списки, модель компенсаційних мандатів, багатоетапний процес встановлення результатів голосування тощо. Типовий приклад змішаної системи використовується в Німеччині. Як зазначає Ю.Г. Барабаш на виборах до Бундестагу виборець на дільниці отримує один бюлетень, де з одного боку вказується перелік партій, а з другого — список кандидатів-мажоритарників. При цьому голос за мажоритарника називається «першим голосом», а голос за партійний список іменується «другим голосом». Порядок розподілу мандатів відбувається у декілька етапів. На першому етапі за допомогою «метода Сент-Лагю» з урахуванням чисельності населення земель розподіляються 598 мандатів. На другому етапі розподіляються мандати між зем��льними списками з урахуванням «других голосів», отриманих партіями у відповідних землях. На цьому етапі може виникати ситуація так званих «додаткових мандатів»3, які спричиняють зміну складу Бундестагу. Аналогічна виборча система застосовується з 1996 року у Новій Зеландії. Водночас сьогодні має місце застосування виборчих систем у яких реалізована модель «лінійного» (частіше зустрічається у вітчизняних джерелах4) або «паралельного» (більш властиво зарубіжним джерелам5) змішування. В таких системах власне ніякого змішування і не відбувається — формули пропорційного і мажоритарного типу діють незалежно одна від одної для різних частин складу представницького органу. По суті в такому випадку можна говорити про застосування різних ¹ Farrell D. M. Electoral Systems: A Comparative Introduction. 2nd Edition. Chippenham: Palgrave Macmillan, 2011. 279 p. [p. 119] ² Farrell D. M. Electoral Systems: A Comparative Introduction. 2nd Edition. Chippenham: Palgrave Macmillan, 2011. 279 p. [p. 137] ³ Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін.; за ред. М. П. Требіна. Харків: Право, 2015. 816 с. [с. 85] ⁴ Вагіна О. Змішана виборча система: світовий досвід застосування. Вибори та демократія. 2011. № 1. С. 29-37. [с. 30] ⁵ Martin J. Mixed Electoral Systems: MMM vs. MMP: Unique Systems or Two Sides of the Same Coin. Creighton University, 2007. 154 p. [p. 3] 24