ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ, ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ Обмеження/позбавлення права обирати/бути обраним Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року 1.1.d. Позбавлення права голосувати та бути обраним: i. може бути передбачено положення про позбавлення громадян права обирати та бути обраними, але лише за наявності таких сукупних умов: ii. це положення має міститись у законі; III. слід дотримуватись принципу пропорційності; умови позбавлення громадян права та бути обраними повинні бути менш суворими, ніж умови позбавлення права голосу; iv. Позбавлення права повинно обумовлюватись недієздатністю або кримінальним покаранням за тяжкий злочин. 3.1.b. Органи публічної влади також мають певні позитивні зобов’язання. Вони повинні забезпечити можливість голосування громадян за законно висунуті кандидатури. Висування певних кандидатур може бути заборонено лише за виняткових обставин, коли це зумовлено більшим суспільним інтересом. Загальний коментар Комітету ООН з прав людини до статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, затверджений на 57-му засіданні Комітету ООН з прав людини 12 липня 1996 року 14. Якщо покарання за вчинення правопорушення є підставою для зупинення реалізації права голосу, то строк такого зупинення має бути пропорційним порушенню та призначеному покаранню. Особи, яких було позбавлено волі, але яким не було призначено покарання, не повинні позбавлятись права голосу на виборах. Основні засади судочинства та стандарти функціонування органів, що забезпечують притягнення до відповідальності Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, схвалений Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2200А(ХХІ) від 16 грудня 1966 року та ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року Стаття 14 1. Всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред’явленого йому, або при визначенні його прав та обов’язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Преса і громадськість можуть не допускатися на весь судовий розгляд або його частину з міркувань моралі, громадського порядку чи державної безпеки в демократичному суспільстві, або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або – в тій мірі, в якій це, на думку суду, є суворо необхідним, – при особливих обставинах, коли публічність порушувала б інтереси правосуддя; однак будь-яке судове рішення в кримінальній або цивільній справі повинне бути публічним, за винятком тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого, чи коли справа стосується спорів з питань шлюбу або встановлення опіки над дітьми. 2.  Кожен обвинувачений у злочині має право вважатися невинуватим, поки його вина не буде доведена згідно з законом. 3. Кожен має право при розгляді будь-якого пред’явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності: а) бути терміново і детально повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред’явленого йому обвинувачення; b)  мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником; с) щоб його справа була розглянута без невиправданої затримки; d) бути присутнім під час розгляду справи безпосередньо, захищати себе безпосередньо або через обраного ним захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і користуватись послугами захисту призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безоплатно у випадку, коли у нього немає достатньо коштів для оплати такого захисника; е) допитувати свідків, які дають проти нього свідчення, або мати право на те, щоб цих свідкі�� було допитано, і мати право на виклик і допит його свідків на тих самих умовах, які існують для свідків, що дають свідчення проти нього; f) користуватися безоплатною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови судочинства або не говорить цією мовою; g) не бути примушеним давати свідчення проти самого себе чи до визнання себе винним. 4. Щодо неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і необхідність сприяння їх перевихованню. 5. Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищестоящою судовою інстанцією згідно із законом. 6. Якщо будь-яку особу рішенням, яке набуло законної сили, було засуджено за злочин і коли винесений їй вирок був потім скасований або особу було помилувано на тій підставі, що нова чи нововиявлена обставина незаперечно доводить наявність судової помилки, то особа, яка зазнала покарання в результаті такого засудження, одержує компенсацію згідно з законом, коли не буде доведено, що зазначена невідома обставина не була свого часу виявлена виключно або частково з її вини. 7. Ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни. 117