ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, схвалена Резолюцією 58/4 Генеральної Асамблеї ООН від 31 жовтня 2003 року та ратифікована Законом України № 251-V від 18 жовтня 2006 року Стаття 11 1. Враховуючи незалежність судової влади та її вирішальну роль у боротьбі з корупцією, кожна Держава-учасниця, відповідно до основоположних принципів своєї правової системи й без шкоди для незалежності судових органів, вживає заходів стосовно зміцнення чесності й непідкупності представників судової влади та запобігання будь-якій можливості для корупції серед них. Такі заходи можуть включати правила, що стосуються поведінки представників судової влади. 2. Заходи, аналогічні тим, які вживаються згідно з пунктом 1 цієї статті, можуть запроваджуватись і застосовуватись в органах прокуратури в тих Державах-учасницях, в яких вони не входять до складу системи органів судової влади, але користуються такою самою незалежністю, як і судові органи. Стаття 28 Усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об’єктивних фактичних обставин справи. Керівні роз’яснення ОБСЄ/БДІПЛ щодо врегулювання виборчих спорів у країнах ОБСЄ 2000 року L. Притягнення до відповідальності 52. Справи, в яких порушується кримінальне переслідування, мають розглядатись органами, визначеними кримінально-процесуальним законодавством, та відповідно до встановлених ним правил і стандартів. Це не перешкоджає визначенню судами або виборчими комісіями ступеня впливу стверджуваного порушення на виборчий процес. 53. Закони мають чітко встановлювати стандарти для відкриття кримінального провадження у пов’язаних з виборами справах. Зокрема, у законах слід чітко вказати стандарти, які мають використовуватись прокурорами при вирішенні питання про наявність достатніх доказів для притягнення до відповідальності. Ці стандарти мають встановлюватись законом про вибори та/або кримінальним законом. Усі закони та інші юридично зобов’язуючі нормативно-правові документи, які регулюють це конкретне питання, повинні містити однозначні взаємні посилання, щоб забезпечити єдність та взаємоузгодженість норм. 54. Закони повинні передбачати чіткі межі дискреційних повноважень прокуратури. Зокрема, термінологія, що використовується для визначення цих меж, має чітко визначатись законом. Якщо закон обмежує дискреційні повноваження, то обмеження не повинні залишатись неконкретизованими. Необхідно чітко вказати підстави для непритягнення до відповідальності, а не просто послатись на них як на інтереси держави чи суспільства. Положення, що встановлюють обмеження дискреційних повноважень прокуратури, не повинні суперечити іншим положенням. Насамкінець, закон має формулювати стандарти для реалізації дискреційних повноважень прокуратури. 118