ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ, ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ ВСТУП «Партії, які перекроїли держави й придушили конкурентів, спочатку не були всемогутніми. Вони використали історичний момент, щоби покласти край політичному життю своїх опонентів. Тому підтримуйте багато­ партійну систему і захищайте принципи демократичних виборів» Тімоті Снайдер «Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття» У цьому посібнику прокоментовані закони України щодо юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства на виборах Президента України та народних депутатів України. Ці вибори відбуваються в 2019 році, і від них значною мірою залежить майбутнє держави Україна в коротко – і середньостроковій перспективі. Тому автори не вважали за потрібне торкатися питань відповідальності за відповідні порушення під час місцевих виборів та референдумів, особливо з огляду на те, що станом на початок 2019 року правил проведення референдумів в Україні не існує. Виборче законодавство нашої держави має тривалу та складну історію формування – фактично під кожні нові вибори Україна отримувала новий виборчий закон, який мав забезпечити інтереси чинної на відповідний час влади. Отже, воно характеризується надзвичайною політичною кон’юнктурою і нестабільністю. Наприклад, нові закони про вибори народних депутатів України приймались у 1993, 1997, 2001, 2004 і 2011 роках, до останнього з них внесено десятки змін, а кілька його положень КС визнав неконституційними. Постійними змінами характеризується і кримінальне законодавство та законодавство про адміністративні правопорушення в частині відповідальності за виборчі злочини та адміністративні проступки. В результаті всіх цих змін Україна отримала чергову, але, судячи хоча б з кількості відповідних законопроектів виборчої тематики, зареєстрованих на веб-сайті Верховної Ради України (зокрема два проекти Виборчого кодексу), не останню законодавчу базу для забезпечення виборчих прав громадян і протидії адміністративному ресурсу. Чи є вона ефективною та самодостатньою? – Звісно, ні. По-перше, законодавство, на жаль, не здатне випередити креативність політтехнологів, якою б кволою вона не була, бо політтехнологи діють переважно в інтересах тих, хто це законодавство створює, і часто вони разом заготовляють потрібні суперечності і лакуни в законах; в законодавстві прописані далеко не всі можливі форми адміністративного ресурсу, а також способи його виявлення, фіксації та види покарання. По-друге, крім законодавства, потрібні алгоритми, які забезпечили би адекватність й єдність практики ЦВК – щодо застосування виборчого законодавства, практики органів розслідування – щодо виявлення, документування і доказування його порушень, а також судової практики – щодо точного і правильного тлумачення законів незалежними судами відповідно до принципів верховенства права, законності, юридичної визначеності, пропорційності тощо; потрібна висока професійна підготовка членів виборчих комісій та інших службових осіб, які забезпечують високі стандарти виборів і протидіють використанню адміністративного ресурсу. По-третє, самі виборці мають бути високоосвіченими, свідомими і проактивними у відстоюванні своїх політичних прав і належно контролювати діяльність виборчих комісій, інших суб’єктів виборчого процесу, а також органів Національної поліції, судів тощо, а офіційні спостерігачі та моніторингові інституції – фаховими й охоплювати кожну виборчу дільницю; нові вибори повинні перебувати в світлі прожекторів ЗМІ ще з дня підведення підсумків попередніх. Незважаючи на десятки визначених у КК і КУпАП, а також безпосередньо у виборчих законах складів виборчих правопорушень, цими складами однак досі не вдалося охопити усю різноманітність порушень виборчого законодавства, насамперед непрямих, прихованих, м’яких, які є змістом поняття «адміністративний ресурс» (найчастіше його розуміють як незаконний вплив на процес виборів для досягнення особистих чи групових цілей*або як зловживання владно-адміністративними можливостями†). Це і залучення співробітників бюджетних * Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін.] ; за ред. М. П. Требіна. – Х. : Право, 2015. – С. 19-20. † Айвазовська О., Неберикут О. Адмінресурс: що це таке і як його виявити. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://oporaua.org/news/1565-adminresurs-shcho-ce-take-i-jakjogo-vyjavyty 9