ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
процесу може вчинятись лише шляхом обману чи примушування. Обман являє собою повідомлення
неправдивої інформації (наприклад, надання особою, що претендує на її реєстрацією як кандидата на
виборах, неправдивої інформації про наявність громадянства України до відповідної виборчої комісії) або
неповідомлення інформації, яка повинна бути повідомлена (наприклад, неповідомлення головою виборчої
комісії одного чи кількох її членів про час та місце засідання комісії). Примушування полягає у впливі на
суб’єкта виборчого процесу з тим, щоб добитися від нього вчинення чи невчинення певних дій. Передусім
йдеться про застосування різного роду погроз – наприклад, погроза розголосити відомості, що ганьблять
дружину офіційного спостерігача, у випадку, якщо він буде фіксувати порушення виборчого процесу, або
погроза відімкнути електроенергію в будівлі, де засідає виборча комісія, якщо її члени продовжуватимуть
підрахунок результатів голосування.
Під ухиленням члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин слід розуміти тривале
безперервне або систематичне невиконання ним своїх обов’язків, зокрема відсутність на засіданнях
виборчої комісії, за відсутності обставин, які об’єктивно цьому перешкоджали б (наприклад, тяжка хвороба
чи стихійне лихо). Питання про те, чи має невиконання членом виборчої комісії своїх обов’язків тривалий
або систематичний характер, а також про те, чи мають причини його відсутності поважний характер, мають
розв’язуватись з огляду на всі обставини справи. За жодних умов відсутність члена виборчої комісії без
поважних причин на одному засіданні комісії не створює підстав для його кримінальній відповідальності
за ч. 1 ст. 157 КК.
Склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 157 КК, є формальним. Як наслідок, відповідальність особи настає з
моменту вчинення хоча б одного із передбачених ним діянь незалежно від того, чи спричинили вони якінебудь наслідки.
З суб’єктивної сторони перешкоджання громадянину України у здійсненні виборчого права, перешкоджання
діяльності суб’єктів виборчого процесу та ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних
причин вчиняються виключно з прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваних нею
дій та бажає їх вчинити. Мета та мотив злочину не мають значення для кваліфікації злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 157 КК.
Суб’єкт перешкоджання громадянину України у здійсненні виборчого права та перешкоджання діяльності
суб’єктів виборчого процесу – загальний, а ухиленням члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних
причин – спеціальний.
Перешкоджання діяльності суб’єктів виборчого процесу має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 157 КК незалежно
від того, чи наявні у поведінці особи ще й ознаки обману чи примушування.
Застосовані до потерпілого насильство чи погроза насильством не потребують додаткової кваліфікації за
іншими статтями КК, якщо санкція ч. 2 ст. 157 КК передбачає більш суворе покарання. В інших випадках скоєне
підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, перешкоджання діяльності члену виборчої комісії,
що поєднувалось із завданням йому побоїв, має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 157 та ч. 2 ст. 350 КК.
Оскільки передбачені ч. 2 ст. 157 КК ознаки характеризують складові перешкоджання громадянину України
у здійсненні виборчого права та перешкоджання діяльності суб’єктів виборчого процесу, ознака «вчинення
злочину, що було поєднане зі знищенням чи пошкодженням майна» інкримінується особі лише у випадках,
коли ставлення до особи до знищення чи пошкодження майна було умисним. За загальним правилом дії
особи не потребують додаткової кваліфікації за статтями 194 або 195 КК. Винятки становлять випадки, коли
пошкодження або знищення майна було вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним
способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи
інші тяжкі наслідки. За таких умов скоєне слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 157 та ч. 2 ст. 194 КК.
За загальним правилом, дії членів виборчої комісії або інших службових осіб не потребують додаткової
кваліфікації. Винятки становлять випадки, коли службова особа є працівником правоохоронного органу і в її
поведінці наявні ознаки складів злочинів, передбачених частинами 2 або 3 ст. 365 КК. У цих ситуаціях скоєне
має кваліфікуватись за ч. 3 ст. 157 та ч. 2(3) ст. 365 КК.
Передбачене ч. 4 ст. 157 втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення
виборчою комісією її повноважень є спеціальним різновидом перешкоджання діяльності суб’єктів виборчого
84