ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ,
ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ
З об’єктивної сторони активний підкуп виборця полягає в пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної
вигоди, а пасивний підкуп – в прийнятті пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди або в її одержанні.
Під пропозицією неправомірної вигоди слід розуміти висловлення виборцю наміру про надання
неправомірної вигоди, а під обіцянкою – висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб
надання неправомірної вигоди. Під прийняттям пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди виборцем
слід розуміти виражене на зовні схвалення виборцем адресованої йому пропозиції чи обіцянки неправомірної
вигоди. Надання неправомірної вигоди виборцю полягає в передачі виборцю неправомірної вигоди, а
одержання виборцем неправомірної вигоди – в прийнятті ним її. З огляду на те, що неправомірна вигода
може мати різноманітні прояви, в окремих випадках про її передачу та (або) прийняття можна говорити
лише зі значною часткою умовності (наприклад, передача та прийняття послуг відбувається в момент їх
споживання).
Склади активного та пасивного підкупу виборця, на відміну від складів корупційних злочинів (ст.ст. 354, 368,
368-3, 368-4, 369 КК), не охоплюють прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди (пропозицію чи
обіцянку неправомірної вигоди) або її одержання (надання) для третьої особи, на яку вкаже виборець.
Кримінальна відповідальність за пропозицію чи обіцянку неправомірної вигоди та їх прийняття, надання
неправомірної вигоди та її одержання обумовлюється у частинах 1, 2 ст. 160 КК вчиненням чи невчиненням
виборцем дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права. Причому перелік таких
дій є вичерпним: 1) відмова від участі в голосуванні; 2) голосування на виборчій дільниці більше одного разу;
3) голосування за окремого кандидата на виборах; 4) відмова від такого голосування; 5) передання виборчого
бюлетеня іншій особі.
У частинах 1, 2 ст. 160 КК підкреслюється, що відповідальність настає незалежно від фактичного
волевиявлення особи та результатів голосування. Це означає, що вчинення чи невчинення виборцем дій, за які
йому надається неправомірна вигода, не охоплюється відповідними складами злочинів і не повинно братися
до уваги при кримінально-правовій кваліфікації дій суб’єктів.
Так само при кваліфікації не слід брати до уваги такі обставини як: наявність у виборця реальної можливості
вчинити або не вчинити дії, про які йдеться в ч. 1 ст. 160 КК; намір виборця вчиняти або не вчиняти такі дії на
момент прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди, або її одержання.
Активний та пасивний підкуп виборців у розумінні частин 1, 2 ст. 160 КК треба відрізняти від непрямого
підкупу виборців, що полягає в передвиборній агітації, яка супроводжується наданням коштів або безоплатно
чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних
цінностей. Ці блага при здійсненні непрямого підкупу можуть безпосередньо надаватися виборцю, однак їхня
передача не обумовлюється вчиненням чи невчиненням цими особами будь-яких дій, зазначених у частинах
1, 2 ст. 160 КК. При цьому окремі прояви непрямого підкупу виборців є кримінально караними самі по собі
(див. нижче коментар до ч. 3 ст. 160 КК).
З суб’єктивної сторони активний і пасивний підкуп виборця характеризуються прямим умислом.
Суб’єкт активного підкупу виборця загальний, пасивного підкупу – спеціальний (виборець).
Підбурювачем до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 160 КК, є особа (наприклад, кандидат на виборах), яка
схилила іншу особу до пропозиції, обіцянки або надання виборцю неправомірної вигоди за вчинення або
невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права.
Особа, яка сприяла в досягненні домовленості між виборцем та суб’єктом, що вчиняє їх активний підкуп,
або іншим чином сприяла у вчиненні злочину (наприклад, передаючи неправомірну вигоду), є пособником
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 160 КК (залежно від того, до кого із суб’єктів є ближчим
пособник).
Коли неправомірну вигоду пропонують, обіцяють, надають виборцю, а також коли такі особи приймають
пропозицію, обіцянку чи одержують неправомірну вигоду за такі діяння, пов’язані з безпосередньою
реалізацією виборчого права, що самі по собі відповідають ознакам іншого складу злочину, скоєне потребує
кваліфікації за сукупністю злочинів.
97