ПОСІБНИК ДЛЯ ЧЛЕНІВ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ, ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, СЛІДЧИХ ТА СУДДІВ приписів КПК та КК. Бланкентість цих статей КК закономірно зумовлює, що доказування факту та провини осіб у вчиненні таких злочинів має здійснюватися на основі опанування слідчим, прокурором та суддею сутністю нормативних приписів законів «Про політичні партії в Україні», «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про державний реєстр виборців», актів НАЗК, ЦВК, НБ, з порушенням яких прямо пов’язане їх вчинення. Початок кримінального провадження та досудове розслідування. Процесуальний порядок початку та здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених у статтях 157–160 КК, визначений Розділами І–ІІІ, ІХ КПК, а також Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затв. наказом МВС №1377 від 06.11.2017, Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затв. наказом ГП №139 від 06.04.2016. Однак, у випадках вчинення таких кримінальних правопорушень особами, які перелічені у ст. 480 КПК, слідчим, прокурорам, а також суддям слід враховувати нормативні приписи глави 37 КПК та ст. 27 Закону «Про статус народного депутата України», ч. 3 ст. 20 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», статті 49, 52, 64 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ч. 3 ст. 31, ст. 58–61 Закону «Про Вищу раду правосуддя», ст. 22, п. 1–4, 10–13 ч. 1, ч. 2 ст. 23 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 5 ст. 9 Закону «Про запобігання корупції», якими визначаються особливості здійснення окремих процесуальних дій щодо цих осіб. Діючий Президент України згідно зі ст. 105 Конституції на час виконання своїх повноважень користується недоторканністю, компонентом якої, як зазначив КС, є те, що він на час виконання ним своїх повноважень не несе кримінальної відповідальності і проти нього не може бути розпочате досудове розслідування*. Але після складення Президентом України своїх повноважень щодо вчинених ним кримінальних правопорушень може бути розпочато кримінальне провадження та за наявності достатніх доказів ця особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Недотримання передбачених законодавством гарантій діяльності цих осіб є підставою визнання недопустимими одержаних доказів (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК). Виходячи з нормативних приписів ч. 2 ст. 246 КПК у кримінальних провадженнях щодо вчинення тяжких злочинів, передбачених у ч. 3, 4 ст. 157, ч. 2–4 ст. 158, ч. 4 ст. 160 КК, у порівнянні з іншими злочинами проти виборчих прав, сторона обвинувачення має можливість застосувати весь комплекс негласних слідчих (розшукових) дій для збирання доказів, що у значній мірі підвищує пошуково-пізнавальний потенціал її діяльності. Судове провадження у першій інстанції. Глави 27–29 КПК містять нормативні приписи щодо здійснення судового розгляду кримінальних справ судом першої інстанції. Особливості ж такого розгляду кримінальних справ про злочини, передбачені у статтях 157– 160 КК, пов’язані з комплексом обставин, які підлягають доказуванню. Зміст цих обставин нами в подальшому буде розкритий для кожного складу злочину. Провадження в суді апеляційної інстанції. Підстави, порядок апеляційного оскарження та судового розгляду визначені Главою 31 КПК. Узагальнення практики судів апеляційної інстанції свідчить про наявність типових помилок, які допускають суди першої інстанції, щодо повноти визначення норм відповідного закону про вибори, які було порушено, а також нормативно-правових актів, якими регулюються ці правовідносини. Неповнота дослідження діянь осіб, які вчиняють ці злочини, через призму таких нормативно-правових актів при оскарженні вироку дає підстави суду апеляційної інстанції для його скасування, виходячи з бланкетного характеру норм статей 157–160 КК. * Рішення КС від 10 грудня 2003 р. №19-рп/2003 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України). – URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v019p710-03 99