або процедурних змін, потребуючи лише уточнень при плануванні та реалізації. Наприклад, на нещодавно проведених у Південній Кореї парламентських виборах ОАВ закликав виборців скористатись існуючими положеннями про попереднє голосування58, які дають можливість правомочним виборцям проголосувати до дня виборів, що, відповідно, зменшує кількість виборців на дільниці в  день виборів. ОАВ також вніс адміністративні зміни, поширивши право голосувати поштою, яке вже було передбачене у законі, на пацієнтів з COVID‑19 та на тих, хто перебував на карантині.59 Організація “International IDEA” у своєму аналізі південнокорейських виборів відзначила: “ці заходи … не могли б бути організовані так своєчасно й безпроблемно, якби численні правові й процедурні положення, що сприяють інклюзивності й участі виборців, не стали ще раніше частиною нормативно-правової бази виборів”. Ще одним уроком на основі досвіду Південної Кореї є використання механізмів “м’якого права” для визначення модифікованих процедур. Для виборців, які йшли на дільниці в день виборів, ОАВ Південної Кореї розробив Кодекс поведінки виборців, у якому було передбачено жорсткі заходи для захисту здоров’я громадян та безпечності виборчих дільниць. Кодекс поведінки — це зафіксований на папері набір правил, розроблених ОАВ для регулювання поведінки певних груп. Кодекс поведінки не обов’язково є юридично зобов’язуючим (хоча може бути й таким), та в будь-якому випадку він є авторитетним документом у моральному й політичному плані та може стати могутнім інструментом, що доповнює правову базу виборів.60  Кодекс поведінки не обов’язково є юридично зобов’язуючим, та в будь-якому випадку він є авторитетним документом у моральному й політичному плані та може стати могутнім інструментом, що доповнює правову базу виборів”. Незалежно від того, на якому рівні внесено зміни — процедурному, нормативному чи законодавчому, консультація залишається принциповою. Це особливо актуально, коли запроваджується новий процес голосування або існуючий обмежений процес поширюється на ширше коло виборців. Наприклад, глобально доступні варіанти зовнішнього голосування — такі як голосування через довірених осіб, особисте голосування у визначених місцях або голосування поштою/електронною поштою/факсом — всі вони мають свої обмеження через потребу забезпечити таємне та безпечне голосування.61 Пропонування цих особливих варіантів голосування може допомогти розширити діапазон реалізації виборчого права, але й може викликати політичну суперечку.62 Також можуть існувати приховані вразливості до системних маніпуляцій, коли запровадження нового процесу може бути на користь тих, хто при владі. Нинішня ситуація щодо президентських виборів у  Польщі є повчальною. Президентські вибори мали відбутись 10  травня 2020 року, і  правляча партія відмовилась оголосити надзвичайний стан; при цьому багато коментаторів припускають, що це було пов’язано з  занепокоєнням, що відтермінування виборів завдасть шкоди шансам чинного президента бути обраним знову і стане на заваді внесенню змін до виборчого законодавства.63 Далі правляча партія запровадила нове законодавство, що уможливило голосування самим лише поштовим методом.64 Ухвалений новий Закон про особливі правила дозволяє голосування і поштою, і на виборчій дільниці, та передає багато критично важливих функцій від незалежного ОАВ до Міністерства державних активів, у тому числі “повноваження розробляти форму виборчого бюлетеня, форму пакета для голосування поштою та … визначати спосіб обробки заповнених бюлетенів і пов’язаних з ними матеріалів…”65 Міністр державного майна є членом партії Президента, а директора польського поштового відомства було замінено на союзника партії президента.66 Поправки було запропоновано приблизно за місяць до визначеної дати виборів, що стало порушенням міжнародних стандартів правової стабільності незадовго до виборів,67 а  також національних стандартів.68 Коли законодавство було ухвалено, польська правляча коаліція погодилась відкласти вибори. План, Міжнародна фундація виборчих систем - 21 -