ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2019 ПОСІБНИК ДЛЯ СУДДІВ 2.1.2. Структура виборчого бюлетеня Існують різні підходи до визначення поняття структури виборчого бюлетеня. В цьому аспекті Д.М. Фарелл (D.M. Farrell) зміст «структури виборчого бюлетеня» розкриває через поняття «природи» та «міри вибору»1. Перша визначає особливості суб'єктів балотування. Друга характеризує те, як виборець може віддати свій голос. Загалом варіативність законодавця обмежена визначенням цих двох змінних. Суб'єкти балотування («природа вибору») можуть бути індивідуальними (кандидати) або колективними (списки кандидатів — висуваються у різних країнах партіями, блоками, альянсами тощо). Голос виборця («міра вибору») може бути відображений різними змістовними характеристиками. Це зумовило виокремлення таких «бюлетенів» як «ординальний», «категоричний», «преференційний», «проміжний», «кумулятивний», «ранжований» тощо. Не має сенсу розкривати зміст кожного з них, оскільки вони вже були описані в літературі2. Якщо узагальнити, то ключовими є два типи бюлетенів — категоричний (коли виборець може подати один або декілька голосів, не порівнюючи при цьому кандидатів) та ординальний (коли виборець може здійснити ранжування, порівнявши кандидатів один з одним). Ординальні бюлетені дають більше можливостей виборцю (оскільки менша загроза втрати голосу), проте зазвичай надто ускладнюють процедуру підрахунку голосів та встановлення результатів голосування. Структуру виборчого бюлетеня не варто плутати зі способом голосування, який у різних країнах може передбачати заповнення паперового бюлетеня та подачу його за допомогою поштового зв'язку, заповнення електронної форми за допомогою стаціонарного обладнання або з використанням мережі Інтернет тощо. Однак результат голосування, за однакових інших умов, не зміниться від способу голосування. В той час як зміна структури виборчого бюлетеня вимагатиме зміни виборчої формули та, як наслідок, впливатиме на розподіл мандатів. Тому спосіб голосування відображає зовнішню форму подачі голосу, в той час як структура виборчого бюлетеня є змістовною характеристикою. 2.1.3. Виборча формула Виборча формула — це елемент виборчої системи, який визначає правила розподілу мандатів між кандидатами відповідно до заданої структури виборчого бюлетеня у кількості, встановленій магнітудою округу. За справедливим твердженням Ю.Р. Шведи, виборча формула виступає в кількох варіантах і часто ототожнюється з виборчою системою3. По суті в основу найбільш типової класифікації виборчих систем на пропорційні та мажоритарні було покладено відмінність виборчих формул (встановлення переможця на основі принципу більшості або пропорційного розподілу). З твердженням Н.А. Мяловицької, найстарішою є мажоритарна виборча система4, яка застосовувалась у Великобританії та окремих її колоніях ще у 15 сторіччі. Питання впровадження пропорційних виборчих систем набуло публічного резонансу лише в кінці 19 сторіччя. Адже 7, 8 та 9 серпня 1885 року у Антверпені проходила конференція присвячена виборам, де було вперше розглянуто модель пропорційної виборчої системи5. Після цього держави почали активно впроваджувати пропорційну виборчу систему. Як зазначає О.В. Петришин, однією з перших таких країн була Швейцарія. Після цього її почали використовувати ¹ Farrell D.M. Electoral Systems: A Comparative Introduction. Chippenham: Palgrave Macmillan, 2001. 241 p. [p. 170] ² Чупрін Р.В. Проектування виборчих систем: структура виборчого бюлетеня. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Сер.: Політологія. 2010. Т. 149, Вип. 137. С. 32-36. [с. 32] ³ Шведа Ю. Р. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні. Львів, 2010. 462 с. [с. 275] ⁴ Мяловицька Н.А. Виборчі системи: досвід європейських держав. Вісник ЦВК. 2008. №1(11). С. 61-67. [c. 64] ⁵ Carstairs A.M. A Short History of Electoral Systems in Western Europe. New York: Routledge, 2010. 256 p. [p. 3] 22