ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА установ до виконання функцій, які не належать до їх компетенції, і використання офіційних заходів, які проводяться в межах державного чи муніципального фінансування, у передвиборчих цілях кандидатів чи партій, схиляння до голосування «за» чи «проти» кандидатів та партій, участі або неучасті у виборах (інституційний адмінресурс), і бюджетні виплати або початок реалізації соціально значимих проектів, і надання посадовими особами органів державної влади обіцянок щодо реалізації за бюджетні кошти інфраструктурних проектів чи вирішення соціальних проблем, здійснювані незадовго до виборчої кампанії (бюджетний адмінресурс), і свідоме ігнорування чи вибіркова реакція правоохоронних органів на факти порушень виборчого закону з боку кандидатів/партій, і застосування санкцій та інших методів впливу до певних юридичних та фізичних осіб, і вплив на договірні відносини для протидії виготовленню агітаційних матеріалів (силовий адмінресурс), і вибіркове застосування регуляторного законодавства проти суб’єктів підприємницької діяльності, і позбавлення ліцензій ЗМІ, і розв’язання колізійних норм законодавства на користь окремих політиків чи партій (регуляторний адмінресурс), і внесення змін до виборчого чи іншого законодавства на користь окремих політиків чи партій (законодавчий адмінресурс), і прихована політична реклама, і свідоме ігнорування ЗМІ резонансних чи суспільно важливих подій, і використання «темників» тощо (медійний адмінресурс)*. Бенефіціарами цього посібника є насамперед члени виборчих комісій, поліцейські, слідчі, прокурори, судді та інші службові особи органів державної влади, а також кандидати в депутати і кандидати на пост Президента України, їхні довірені особи, розпорядники виборчих фондів, представники політичних партій – суб’єктів виборчого процесу, їхні посадові особи та уповноважені особи, офіційні спостерігачі, посадові та службові особи і творчі працівники ЗМІ тощо. Аналізуючи проблеми відповідальності за порушення виборчого законодавства, автори охопили як матеріальний, так і процесуальний бік такої відповідальності. В посібнику визначено законодавчі підстави для притягнення до адміністративної (передбаченої виборчими законами і КУпАП) та кримінальної відповідальності, умови звільнення від неї, а також порядок притягнення до вказаної відповідальності і навіть методика розслідування відповідних правопорушень. Значення притягнення до відповідальності всіх порушників виборчого законодавства складно переоцінити: невідворотність юридичної відповідальності має не стільки каральний (адже покарання за виборчі правопорушення не є суворими), скільки запобіжний ефект. Водночас її відсутність, нехтування з боку ЦВК, НАЗК, органів Національної поліції, інших органів, на які покладається обов’язок виявлення і розслі��ування виборчих правопорушень, цим своїм обов’язком, суцільне судове прощення у формі звільнення від кримінальної відповідальності чи визнання тих чи інших порушень «малозначними»,– підривають повагу до держави, нездатної захистити виборчі права громадян і, як ми знаємо, ніби несподівано, але насправді закономірно призводять або до ще більшого поширення політичної корупції і приходу до влади політичних авантюристів, або до масових вуличних протестних акцій і широких хвиль насильства, зупинити які щоразу все складніше. В обох випадках мета побудувати сильну, заможну, демократичну, соціальну і правову державу стає все більш недосяжною. Виходячи з предмету дослідження, у посібнику не розглядаються питання відповідальності за правопорушення, які так само можуть серйозно вплинути на хід і результати виборів, але не є виборчими правопорушеннями. Йдеться, наприклад, про відповідальність за створення, керівництво та участь в діяльності воєнізованих формувань (ст. 260 КК). Як відомо, участь у виборах таких суб’єктів, як воєнізовані «крила» політичних партій, групи особистих охоронців, квазі-активістів і квазі-журналістів є більш ніж реальним фактором. Під час виборів ці парамілітарні угруповання підривають демократію, а потім, в разі перемоги їхніх вождів, перетворюють її в тиранію, як це було вже не раз у світі, у т.ч. в Україні. Інші приклади – це корупційні злочини та інші злочини службових осіб, які розуміють вибори як «жнива» і вдаються до практик, пов’язаних із наданням неправомірної вигоди членам виборчих комісій та її одержанням ними (статті 364, 368, 369 КК), постановленням суддями завідомо неправосудного судового рішення (ст. 375 КК), незаконним втручанням в роботу автоматизованої системи документообігу суду (ст. 376-1 КК), невиконанням судового рішення (ст. 382 КК) тощо. У випадках, коли під час виборів виникатиме необхідність звернутися до коментарів відповідних статей КК, ми рекомендуємо звертатися до інших джерел*. У посібнику, зважаючи на його практичний характер, крім коментарів до законодавства, містяться також міжнародні стандарти і зразки деяких процесуальних документів. * Див., зокрема: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 10-те вид., ��ереробл. та допов. – Київ : ВД «Дакор», 2019. 10